Влада на Україні від Бога ,чи від лукавого?

В Україні криза бездуховності, яка веде до політичної і економічної криз. Вихід – християнська ідеологія повинна стати однією з основних.

    Задумуючись над цим питанням, і вникаючи в Св. Письмо, починаєш розуміти, що князь світу цього, який говорить, що на землі усі його царства і держави, фактично володіє ними ілюзорно, силою гріха. Підсилюючи честолюбиві і властолюбні бажання людей, які не признають Бога, допомагає їм обманом, насильством приходити до влади. Новітня історія дає нам багато таких прикладів – це і діяння комуністів, фашистів, шовіністів, різного роду диктаторів. Куди і до чого вони ведуть ми уже знаємо. Всі вони забували і забувають знову, що сатана взамін вимагає поклоніння собі, а також найцінніше, що є у людини – душу, яка піде на вічні муки. Не дарма ж, спокушений сатаною, Ісус відповів: «Написано: Господеві Богу своєму вклоняйся і служи одному Йому»(лк.4.8).

    Отже один Господь Бог, Творець усього видимого і не видимого є реальний володар матеріального і духовного світу. Як сказано у псалмі «бо всевишній Господь – Цар великий усієї землі» (пс. 46.3). Тому Господь і втручається у людську історію через пророків, а то і сам повертає своєю волею ті чи інші обставини історії: то своїм Сином, який воплотився у людську природу і показав людям шлях до спасіння, і до життя вічного; то допомагає своєму народу, даючи йому провідників, даючи свою благодать. Тому і говорить псалмоспівець: «А тепер помудрійте царі, навчіться ви судді землі, служіть Господеві зі страхом радійте з тремтінням. Шануйте Сина щоб Він не розгнівався, щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів його незабаром запалиться»(пс.10.12).

    Але нажаль бачимо, що хоч сатана і не має реальної влади, але якимось чином намагається керувати цим світом. Вникаючи глибше, починаємо розуміти, що керування світом сатаною зводиться до обплутування гріховними сітями і втягування тих, хто піддався цій спокусі у все глибшу і глибшу пропасть. Чому ж вдається йому втягувати людей у свої гріховні спокуси? Як говорить св.В.Великий «що справжнє добро значно віддалене і його можна осягнути розумом завдяки вірі,бо «ні око не бачило, ні вухо не чуло» (1.кор.2.9), а насолода з гріха має готову у собі приємність, яка приходить до душі всіма способами.

    Отже в світі постійно точится боротьба сил зла, брехні, насильства, обману і з Божою владою і з Божою правдою, яку вони намагаються знівелювати, підмінити, перемінити. Особливо вона зараз набрала найбільшої гостроти на нашій землі.

    Сьогодні народ України збройно захищає від зазіхань на неї імперської путінської Росії. Цього споконвічного ворога України ми знаємо, бачимо і ведемо з ним битви на полі бою. Але є ще внутрішній,який маскується добропорядністю, красиво посміхається, красиво із трибуни «словоблудить», обіцяє нам «золоті гори-мости», і ми не можемо розібратись де щирість, а де лицемірство, де правда, а де брехня. Таких, як сказав порок Єремія «…побиваймо його власною мовою, присікаймося до кожного його слова» (Єр.18.18).

    Ми, християни, повинні бути особливо острожні, адже все те, що будь-яким чином намагається віддалити нас від Бога, від християнського життя, - тобто різні політологи, організації, секти, закони, які приймаються тими що служать злу – належать до тайни беззаконня, за якою ховається єдиний ворог Бога та людей – сатана, знаряддям якого, більше чи менше не свідомими стають багато людей, а дехто навіть, нажаль, ніби диявольськи свідомий того. Отже, відкриємо наші очі, включімо нашу мудрість, придивімось уважно і побачимо, як хитро пробирається ворог  у наш «дім», як нищить нашу культуру, святині, нашу віру – словом, все чим живе народ. Позбавивши нас цих духовних коренів, перетворить у сіру бездуховну масу, із самими низькими потребами. Всі нові ідеї, які нам сьогодні нав’язує ліберально-прогресивна ідеологія: права людини, рівноправність жінок, моральність усіх видів сексуальної орієнтації , перевага космополітичного суспільства над однорідним націоналістичним і т.ін. – від лукавого.

    Приглянемось до них ближче і побачимо, куди і до чого вони ведуть. Так, наприклад, проголошення, що людина є найвищим єством, для нас ще не становить жодних гарантій, що не буде панування людини над людиною, що не будуть узаконені насильства над сьогоденною реальною особою, ставлячи її в певні нормативні рамки і визначаючи їй місце у суспільстві. Тим більше сьогодні, коли по телебаченню, радіо, із шпальт газет, соціальних мереж іде пропаганда вбивств, насилля, грабежу, культу сили. То хто може дати гарантії, що виховане у такому дусі підростаюче покоління, одержавши владні повноваження, буде захищати права людини, права слабших. Звичайно, що не будуть. Як говорить народне прислів’я «що посієш, те і пожнеш». Посієш вітер – пожнеш бурю, яка може змести і сівачів. Кожному із нас необхідно усвідомити, що та, чи інша людина нам не належить, що ми її не використовуємо без попередньої згоди самої особи для нашої навіть найкращої мети; що та чи інша особа не є власність ані суспільства, ані тих великих вождів, які це суспільство формують. Гідність людини не повинна бути принижена, і так буде тривати до того часу доки вона належить єдиному Володарю, який також є недоторканий для всіх.

    Абсолютна рівність всіх людей закладена у такій простій і такій нездоланній реальності: всі люди від одного Вітця. Отож усі люди є абсолютно рівними у гідності та правах. І нам рекомендовано називати один одного братами. Але і це ще не все, як говориться в Євангелії Ісус і Бог-отець становлять одну монолітну сутність, так само Ісус і людина, або навпаки, людина і Ісус становлять щось одне. Отже образивши людину, ми тим самим ображаємо Ісуса Христа, який говорить: «По правді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з братів моїх цих, те мені ви вчинили»(Мт.25.40). То хто ще може дати більші права і оборонити гідність людини, як не Господь Бог? Звичайно, якщо ця людина віруюча, християнин і в своєму християнському суспільстві.

    Із книг Нового Завіту ми також бачимо, що вперше Христос підняв безправну у стародавніх суспільствах жінку на рівень із чоловіком. Або хіба не Христос навчив ласкати дітей, хіба не він показав, як повинен любити батько своїх дітей? Чи не Христос сказав, що хто спокусить одне із цих малих: «… то краще б такому було, коли жорно млинове йому на шию почепити і потопити в морскій глибині»(Мт.18.6). То невже, якщо Християнська віра проповідує любов між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми і яка між ними повинна бути у кожній християнській сім’ї, потрібен ще захист прав жінки, дитини.?! Всякі судові людські розбори в сім’ях між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми ведуть до знищення сім’ї, родини – тобто основи всякого суспільства. А також, невже всі забувають, ніби ніколи і не чули, що Господь Бог покарав міста Содом і Гомору за неприроднє єднання чоловіків з чоловіками, жінок із жінками, з тваринами. Невже наука соціологія не сказала, що коли в народі появляється більше 15 процентів збоченців, то суспільство вимирає.

    А до чого веде нас створення космополітичного суспільства, чи це необхідність нового часу, і кому це вигідно? Виходячи із того, що людина особа суспільна і крім чисто фізіологічних потреб бажає ще морального і духовного задоволення. Отже людина відчуває голод не лише у шлунку, а й серці, в душі. Прагне любові і духовної насолоди в пісні, музиці, у красі, прагне жити повним життям не лише у світі матеріальнім, але і у не матеріальнім, неозорім світі ДУШІ.

    І задовільнити цей голод людина може у своєму суспільстві, серед своїх одноплемінників, серед свого народу, в якому спільна мова, віра, культура, традиції. Відірвавшись від свого суспільства, народу людина перетворюється в космополіта -  в сіре, бездуховне створіння, в якого залишились чисто фізіологічні потреби і духовно задовольняє його дешева, сіра, зритмована під удари «кнута»  рок музика, всякі непристойні анекдоти, низька вульгарна культура спілкування, фільми жахів, порно фільми, бойовики, які відривають людину від нормальної свідомої думки, притупляють високі духовні почуття.

    То яку ціль переслідує нова ідеологія? Від чого дає свободу? Дає свободу від здорового глузду,  від бажання задуматись - куди йдеш і яка твоя ціль ужитті. Такі, що читають Слово Боже і наповнюються мудрістю Божою не потрібні тим, хто подає нам цю ідеологію. Їм потрібні мовчазні, бездумні виконавці їхньої волі, тобто раби. Але ж хіба несказано в св.Письмі «Христос для волі нас визволив. То ж стійте в ній та не піддавайтесь знову в ярмо рабства»(Гал.5.1).

    Отже, із усього сказаного, ми повинні зрозуміти, що мораль встановлена Ісусом Христом і пояснена в книгах Нового Завіту становить рішучу модель для суспільства, призначену на віки, тобто одвічну. І вона не стосується виключно групи віруючих, щоб домінувати над ними як диктат. Навпаки, вона призначена для всіх, як спосіб для життя, як підручник, щоб людина не діяла всупереч власного здорового глузду. А всякі нові ідеї намагаються відвернути від цієї високої, Богом даної, моралі і хочуть применшити її роль, підмінити фальшивою. Про безрезультатність таких дій вказував один із французьких буржуазних філософів Ренан, який намагався доказати неіснування Бога, але в кінці життя написав : « Все те  що люди будуть намагатися здійснити поза межами великої та чистої християнської традиції – залишиться безплідним».

    Тому ми, християни, не повинні мовчати а вступити в політичну боротьбу, не за те, щоб по новому розподіляти багатства і насолоджуватись гріховними принадами. Ми повинні вступити на захист Божої Правди і цієї високої моралі. Ми повинні створити з Божою поміччю державу, в якій будуть створенні матеріальні і духовні умови для зростання у Бозі всіх незалежно від національності християн.

     Ми, християни, не повинні наповнюватись злобою, ненавистю, жадобою помсти до тих, хто виконує сатанинські задуми. Ми повинні наповнитись співчуттям до тих, хто не відчуває зову Господнього, кого Господь по їхній гордині залишив іти дорогою яка веде в пропасть до загибелі. Нашими молитвами, ми повинні промінчик світла, які ще є у просторі душ, підсилити, щоб він почав освітлювати темінь, щоб відкрились їхні внутрішні очі, і щоб вони змогли зупинитись нехай і на краю тієї пропасті. Ми повинні їм нагадати і дати надію, що навіть розбійника Господь спас в останній момент на хресті. Своїм співчуттям, своєю любов’ю до ближнього показати, що Господь любить їх і не бажає їхньої загибелі, а тільки прагне їхнього щирого покаяння і навернення.

    Щоб перемогти сатану та його слуг, треба мати тверду волю,міцну віру в Бога і непохитну віру і надію у Його допомогу, і тоді сатана безсилий. Ми повинні наповнитись силою Божого Духу, тому що сильний той, хто сильний духом. Саме духом український народ чи не найсильніший за всі інші народи. Історія наша найтрагічніша і водночас найгероїчніша за історії інших народів. Український народ тисячоліття проливав кров за християнські ідеї і ідеали. Дикі орди зі сходу і заходу, з півдня і півночі плюндрували і палили до чорної землі Україну століттями. Україна всі ті орди перемогла. І сьогодні хочется нагадати всім тим, хто знову хоче знищити нашу віру, забрати нашу землю, волю словами українського поета-патріота Павла Тичини: 

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу!

Іван Середа